Жіноча Проза

12.12.2014 19:38

 

 

    Я зігріта ковдрою, випивала останні краплі кави-ночі. Її запах зрадливо-принадливий наповнював мої розкриті легені. Я була готова поринати в світ і вірити йому, та він подивився мені в очі, і я зрозуміла, що не знаю чого саме зажадаю, не розумію. Та стиснуті в кулак пальці що нігтями впивалися в шкіру. Як я втомилася терпіти цей біль від довгих нігтів. Позбутись їх, я розкрила навстіж долоні-дивись сам - мені не страшно. І байдуже, що ти там думаєш. Я просто вірю, це просто випробування, все буде, і я огорну його своєю любов'ю, а він залікує мої рани...