Грандіозності зла та беззубому добру реквіем...
04.08.2014 21:38
- Коли дорога мого життя, заверне в той поворот, що так лякає людей, не знаю чи буду пам'ятати, а по справедливості і не хотів би пам'ятати всю несправедливість нашої реальності. Красиве чомусь завше трагічне, а мерзота покрита золотом. Справедливість схожа на з'їдену роками прокладку у крані, з якого протікають то кров а то сльози. І не має ні одного поняття, яке б не було нами спотворене. Не знаю який має бути рай, якщо на землі таке пекло.
- І хтось захоплюється в цей час утопіями, хтось намагається зрозуміти антиутопію. Фантасмагоричність реальності - настільки грандіозна - наскільки і неправильна. Людина чи може вона стати логом помилок зроблених нею чи зафіксованих нею. Чи стану я таким логом і чи пригодиться все те що бачу і розумію для того щоб хоч щось допомогти все виправити.
- Чи може мене викинуть в кошик, потім витруть, розуміючи що так буде простіше. Адже якщо людство лише експеримент, то негативний результат, це теж результат. Ні Бог науковець мене лякає, і вигідніше вірити що він розумніший добріший величніший, за всіх.
- І так завжди про що б не думав я звертаюся думками я до Бога. Я думаю про нього, та чи вірю в нього я. І всі ми чи віримо у нього? Чи так надіємось Його, як таємницю розгадати.
- Питання, як завжди, в собі вже мають відповідь. Але ж, як не хочеться нам ту відповідь пізнати. Як хочеться чедес. І довго, майже цілу вічність спати і бути корисним Йому і всім. Не знати гордості, і заздрості людини взагалі. Людських не знати вад, і щоб у богоборці не списали нас.
- Але релігія з нас робить добрих рабів, прислужників зла, а віра дає нам надію на Бога і те що він розуміє нас, і вибачить нам всі наші діла, в яких ми забували його.
- І де тут хоча би якась логіка чи справедливість? Не всі ці інструменти сприйняття, корисні в цій справі, а часто і взагалі шкідливі.
- Як завше це лише частинка думок які були в моїй голові не знаю чи в них сенс, і чи розумні, і навряд чи мудрі вони...
