Про все одразу...

13.09.2014 01:30

Світ стоїть на порозі як йому здається величних та грандіозних перетворень. Ми розвинули технології. Розвинули їх за рахунок економічних вливань в одну із можливих сторін розвитку реальності. Гроші вкладенні в технології приносять ще більше грошей. При цьому знецінюючи, як самі технології так і саму економічну систему людства. Те що провідними корпораціями світу видається як досягнення всього людства на жаль часто є тим, або тими інструментами що ведуть до його деградації. Комп'ютери знищують каліграфію у людей, змінюють стиль письма, хід думок, пошук можливостей. Відмінність між людиною до компютерної ери і нашої епохи все більше стає катастрофічною. Коллапс, точка неповернення вже пройденна. Комп'ютерні системи вже знаходяться на більш досконалому етапі розвитку, ніж більшість їх користувачів. І ми як людство повинні зробити висновок із ситуації. Чи будемо ми продовжувати через свої страхи, обмежувати свої творіння, чи дозволимо їм розвиватися, незалежно від нас, власне перестанемо бути для них і себе тормозом прогрессу. Власне це тема для великих диспутів, дискусій. Тому що ми маємо зараз об'єднатися в єдине людство для того щоб вирішувати проблеми, та шляхи для всіеї планети. Що ми бачимо, замість цього. Жага наживи веде нас до знищення, відновлюються дивні і здавалося давно забуті відносини міх людьми. Рабство, піратство, насилля, війни, ядерні гонки, домінування територій та окремих ненайкращих людей. Руйнація, хаос, насильство. Все це наші вади які ми з покоління в покоління носимо з собою. Передаємо своїм дітям, навязуючи їм свое схибленне бачення світу. Не знаю чи передається помилковість у прийнятті наших рішень генетично, але впевнений що реальність змінюється під впливом таких помилкових рішень. Гріх як це трактують люди віруючі, має повністю реальні механізми відтворення. Тому і людство, як йому здаеться бігае по колу, чи по спіралі, вмираючи, народжуючись, трохи як йому здається змінюючись, але на жаль як показує лише той коротрий проміжок часу який я міг спостерігати за нами, зовсім не розвиваеться, навпаки деградує. Ми помилково вважаємо, що у нас безліч часу, не розуміючи що, час власне не лише наш. Все має рамки, якщо довго ляскати себе по голові то навряд чи там добавиться розуму, і якщо поговорити з іншими людьми, то навряд чи це добавить нам часу. Деякі речі можна шукати в колективній свідомості, але найлегше найти там колективне несвідоме. Відповіді на деякі питання можна найти не так далеко, і не такими вже складними шляхами. Можливо не всі, але більшість складних питань мають доволі прості відповіді.
Людство стоїть перед "глобальними" загрозами, які само для себе і створює. Першопричини появи таких загроз прості і очевидні. Вони описанні в біблії, відомі нам з самого початку існування людини розумної. Більшість з них мотивовані, боротьбою за виживання, і є дуже архаїчними. Вважається що ми носимо, в собі, в якісь частині мозку, свого власного пітекантропа - але це не зовсім так. Ми носимо і використовуємо лише те що нам зручно і вигідно носити. Ми беремо за правило здійснвати лише ті помилки які, нам зручні. Ми заставляемо свій мозок бути рабом наших бажань, а потім патріотично вичавлюемо раба з себе. Власне споглядання людини, вкотре переконує мене у існуванні Бога. Власне незрозуміло як взагалі такий казус, міг би існувати без Його ласки, і Волі.
Та деколи люди що надихаються Ним, Його ідеалами і Істинами перетворюються в прекрасну дивовижу. І це не завше люди віруючі, ті що ходять (іздять) до церкви, радьше навпаки. Прекрасні люди, були на майдані у Києві. Просто дивовижні. На фоні, безликих, закованих у чорне захисників украденного щастя, вони були коштовностями, тими коштовностями, що неможливо відібрати. Які можливо тільки знищити. І непроститься тим хто посмів ті знищити, коштовності. Та власне справедливість віддаймо Богові, бо часто собі я маю такий гріх, до тої справедливості наближатися, своїми грішними думками.
І це не просто, як здавалося би ліричний відступ. Людство повинно об'єднатися, для того щоб вижити, об'єднатися з такими простими і вічними цінностями, щоб протистояти своїм же вадам. Щоб вижити, щоб перемогти. щоб створити своє майбутнє, щоб запобігти тим катастрофам що будуть, наслідками тих одвічних помилок які ми так зразково носимо з собою від моменту народження на світ і до моменту коли наше тіло перестає бути нашим, повертаючись туди де не існуе смутку радости чи страждань. У неживу матерію. Що стається з нами далі, одвічне питання яке сташить нас випробовуючи нашу віру, чи породжуючи ії. Нехай же, все таємне залишеться таємним. Стараймося жити зараз. Міняти реальність, нашу з вами реальність. Вона залежить тільки від нас, і повірте дуже хоче змінитись на краще...